Знаєте, з самого початку я довго думав чи варто писати цей пост взагалі. Проте з огляду на останні події я вважаю, що це варте уваги точно. Це не є якимось святом, аж ніяк… І вітати мені вас нічим тут. Радше навпаки… Але уваги цей день явно потребує, бо рівно три роки тому огидна в усіх сенсах росіянська недофедерація вирішила остаточно добити Україну, вважаючи що вони за три дні впораються. Проте сталось не так, як гадалось для них – Україна вистояла!
Кожен з вас має свої шокуючі спогади за той день, зазнавши лиха різної ступені. Й, на жаль, не всі з вас навіть змогли вижити від цього абсолютно неспровокованого нападу дуже підступного та гидкого північного ворога. Для переважної більшості українців цей день здавався навіть кінцем світу, проте ЗСУ дали відсіч! А потім до ЗСУ приєдналось дуже багато тих, хто хотів з усіх сил захистити долю всієї країни, свої сім’ї, своїх сусідів та знайомих. А також до цієї битви разом з ними долучились й волонтери та й всі інші не байдужі громадяни. Усі разом як один ми відстояли державу, принизили ту хвалькувату якусьтамусписку армію світу й заставили росію заплатити за цей напад неймовірно велику ціну. І це при те, що всі наші союзники у війні з рашистами у нас не вірили, їх представництва втекли й вирішили поспівчувати нам на словах, відправивши в думках нас у останню путь перед знищенням… Ніхто не вірив, що ми зможемо відбитись, й усе могло дійсно виглядати так… Бо кричуща й свідома некомпетентність, й часом, підривна діяльність нашої влади ослабила Україну дуже сильно, проте не знищила здатність нам оборонятись. І ми досі всі живі, бо в момент першої ракетної атаки по усім містам усі небайдужі люди, які ще тоді служили у війську, просто через певну хитрість вберегли все те, що допомогло нам чинити опір й відбили блітзкриг. Бо ворог хотів тоді знищити нам усі можливості для самооборони, щоб після цього прогулятись легкою ходою по всім нашим трупам…
Це був дійсно дуже тяжкий день, який був наповнений великим хаосом. Проте для мене це не було вже відкриттям ще тоді… Так… Я знав що цей день близько так само, як й усі інші, хто розуміли прекрасно реальний стан речей у державі та навколо неї. Бо війна все ж почалась не в 2022-му році, а в 2014-му році… І я розумів, що мені ніхто не повірить тоді про те, що все це стане реальністю. Тож замість переконування я просто думав про те, як можна під час цього хаосу хоча б комусь вберегти життя. Тож перед нападом мені вдалось із усіх даних, що я мав написати пост-попередження, й зробити виключення у нас на сайті посеред інших постів, які стосувались їжака Соніка. Проте хто б міг подумати, що коли я допишу пост десь приблизно опівночі 24 лютого 2022 року, то десь приблизно через 4 години вже нападе та чортова росіянська недоімперія по п’яти напрямкам… І те, що я вже був готовий до такого, допомогло мені тоді швидко зібрати всіх кого міг та заспокоїти. А потім й скерувати на правильні дії під час всього цього хаосу, бо все ж я готувався психологічно теж до цього дня й написав пост про те, що робити власне під час такого хаосу, та навіть як ховатись від обстрілів, тощо…
Що я можу сказати наразі… Це дуже добре, що багато хто з вас живі наразі, проте боротьба не скінчена. Наш підступний ворог все ще живий, та на жаль так просто не планує зупинятись, що також дуже сумно… ми маємо не дуже таки й надійних союзників з огляду на останні події, проте… Хто сказав що ми всі маємо скласти руки та здатись отак просто???? Навіщо тоді увесь цей час люди робили самопожертву заради України та проливали кров? Щоб в результаті отак просто здатись та гарантовано потім померти в нелюдських катуваннях ворога, який буде сміятись від душі? Не важливо взагалі, чи матимемо ми союзників чи ні… Важливо щоб в першу чергу ми самі могли чинити опір ворогам! Бо нікому, чесно кажучи, ми не потрібні окрім нас самих в першу чергу… І це проста істина, яку ви маєте розуміти щоб не впадати у відчай. Ми маємо допомагати всім тим, хто захищає нас від смерті! Всім чим можемо! Тож закликаю вас до боротьби за те, щоб відстояти все, що ми так всі любимо… Навіть якщо абсолютно все буде проти вас! І в особливості, ми дуже просимо вас допомогти ЗСУ у тому, щоб вистояти! Тож не забуваємо їм донатити на перемогу, бо якщо не ми це зробимо то хто тоді? трампануті?
Разом вистоїмо!
І найважливіше!!! Не забувайте допомагати ЗСУ чим можете для того, щоб вигнати з України російських окупантів! Ви можете підтримати "Діда"/"Шаленого Їжачка" або інші фонди для допомоги у війні проти росії.
Також не забувайте реєструватися на сайті, оцінювати статті, писати коментарі та поширювати їх у соцмережах! Ми стараємося для всіх вас та заради української спільноти по Соніку!
Безмежна дяка ЗСУ та іншим небайдужим громадянам, завдяки яким ми можемо все це писати та читати.
Слава Україні!